Прилуки - місто обласного підпорядкування, районний центр, залізничний вузол.

Географічне положення

Місто Прилуки розташоване на півдні Чернігівської області на берегах р.Удай (50 32’ пн.ш., 32 28’ сх.д.). Воно має республіканське підпорядкування і є адміністративним, економічним і культурним центром Прилуцького району. Займає територію 25,8 км. Місто має зручне автомобільне та залізничне сполучення з іншими регіонами України, Росії, Білорусії; знаходиться на відстані 135 км від столиці нашої держави м.Києва. Населення становить 70,7 тис. чол. ( на кінець 1999 року).

Датою утворення міста вважають 1085 р., коли воно вперше згадується в “Поучении” Володимира Мономаха та Іпатіївському літописі (1085-1092 р.р.). Вважають, що назва міста пов’язана з тим, що до берегів Удаю прилучалися судна.

Прилуки розташовані на Полтавській рівнині. Рельєф погорбований; підняті рівнини чергуються з “блюдцями” понижень, ярами, долинами. Прилуччина багата на горючі корисні копалини (нафта, газ, торф ), будівельну сировину (піски, глини), є бішофіт, водний розчин якого має цінні лікувальні якості.

Клімат помірно-континентальний з теплим, іноді жарким літом (середні температури +20, +25), м’якою зимою (середні температури –7). Опадів за рік випадає близько 500 мм.

Головною водною артерією міста є річка Удай – права притока р.Сули. Довжина річки – 327 км, площа басейну – 7030 км. Бере початок поблизу с.Розніжки Ічнянського району, має звивисте русло, заплава річки подекуди заболочена. Використовується вода Удаю і приток для господарських та виробничих потреб населення, водопостачання, відпочинку міських жителів.

В околицях міста є невеликі озера, ставки. Прилуччина добре забезпечена підземними водами. Вона лежить в межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Територія міста знаходиться в лісостеповій природній зоні з сірими лісовими грунтами та чорноземами. В природному вигляді рослинний і тваринний світ зберігся лише на околицях міста Прилук. В самому місті є багато парків, в приватному секторі вирощують фруктові дерева, є присадибні ділянки, розводять свійських тварин.

Населення і трудові ресурси

Населення міста становить близько 80 тис. чоловік. У 1993 році його кількість була 74,1 тис. чоловік. Починаючи з 1993 року, населення Прилук зменшується в результаті механічного і природного руху. Так, з 1998 по 1999 рік населення міста зменшилося на 1 тис. чоловік: на 440 осіб в результаті перевищення смертності над народжуваністю.

В 1999 році у суспільному виробництві було зайнято 34,9 тис. чоловік, що становить 49,4% від всього населення.

Промисловість Прилук

Прилуки є важливим промисловим центром Чернігівської області. У ньому розвинуті такі галузі, як машинобудування, хімічна, деревообробна, легка, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Розміщення промислових підприємств у Прилуках пояснюється наявністю сировинної бази, зручним розташуванням міста, наявністю трудових ресурсів, споживача.

Промисловий комплекс міста представлений такими підприємствами:

- АТ Тютюнова компанія “В.А.Т.- Прилуки” – виробник тютюнової продукції;
- НГВУ “Чернігівнафтогаз” – видобуток нафти і газу;
- ВАТ “Будмаш” – виробник будівельних машин;
- ВАТ “Прилуктваринмаш” – виробник машин і устаткування для тваринництва;
- ВАТ “Прилуцький м’ясокомбінат” – виробник м’яса та ковбасних виробів;
- ВАТ “Пластмас – Прилуки” – виробник товарів з пластмаси;
- ВАТ “Вербена” – виробник шкіргалантерейних виробів;
- ВАТ “Прилуцька швейна фабрика” – виробник одягу та спецодягу;
- ВАТ “Білкозин” – виробник оболонок для ковбас;
- ВАТ “Прилуцька панчішна фабрика ім. 8 Березня” – виробник панчішно-шкарпеткових виробів;
- ВАТ “Прилуцькі будматеріали” – виробник цегли.
- Прилуцька колективна виробничо-торгова фабрика головних уборів "Корона";
- Прилуцька друкарня;
- Підприємство Прилуцької виховної колонії;
- ТОВ виробничо-торгова фірма "Керамік-Прилуки".

Працюють і інші підприємства, набувають розвитку підприємства малого і середнього бізнесу. Питома вага міста в населенні області становить 5,45%, за обсягом виробництва товарів народного споживання – 20 %. Місто Прилуки цікаве для туристів визначними пам'ятками старовини.

Історія міста

Вперше місто згадується у 1085 році в “Повчанні” князя Володимира Мономаха своїм дітям, як місто-фортеця, що захищало кордони Київської Русі від набігів половецьких орд з боку Дикого Степу. Вперше зруйноване половцями у 1092 році, але знову відродилося і проіснувало до 1239 р., коли знову, і вже надовго було винищене татаро-монголами хана Батия.

Як місто Прилуки знову згадується в історичних документах 1459 року у складі Великого князівства Литовського, та у 1592 році у складі Речі Посполитої. У 1604 році військо московського царя Бориса Годунова зруйнувало місто і винищило всіх його мешканців. Але вже через декілька років знову було відновлене князями Вишневецькими.

Найбільшого розквіту місто досягло у часи Гетьманщини, коли воно стало центром одного з найбільших в Україні Прилуцького козацького полку /1648-1781/. У ці часи була споруджена могутня фортеця, збудований величний палац князів Вишневецьких, будинки козацького та місцевого самоврядування, церкви, старшинської садиби, крамниці, водяні млини та ін. Прилуцький полк приймав активну участь у всіх видатних битвах, як і вела Козацька держава за своє визволення від іноземних гнобителів, за свою незалежність.

До середини 18 століття у місті налічувалося біля 7500 мешканців, було близько 1400 дерев’яних будинків. У місті відбувалося по чотири рази на рік велелюдні ярмарки. Населення міста, окрім служби в козацькому війську, займалося хліборобством, різними ремеслами. Усіма міськими справами заправляли полковник з старшиною, козацька канцелярія, ратуша, міський суд.

У 1782 році царський уряд Росії ліквідував Гетьманщину і полковий устрій в Україні. Колишня Козацька держава була розділена на намісництва, а згодом на губернії, полковий центр Прилуки, перетворений на повітове місто. До середини 19 століття населення Прилук зросло до 10 тисяч, а кількість будинків до 1700. У другій половині 19 століття в місті налічувалось сім церков, дві єврейські синагоги, діяла міська пошта, десятки дрібних промислових підприємств, парові млини, тютюнові фабрики, чоловіча та жіноча гімназії, міські училища, бібліотека, земська лікарня. У 1893 році через місто прокладено залізницю, виникають нові підприємства, створюються банки. На початок 20 століття місто збільшилося майже вдвічі, в цей час налічувалося більше 4 тисяч дворів, а населення зросло до 22 тисяч у 1910 році. У 1917 році Прилуки і Прилуччина у складі Української Народної Республіки, але в січні 1918 року Прилуки, разом з іншими українськими містами, були захоплені більшовицькими військами Муравйова з Росії.

Місто пережило тяжкі роки братовбивчої громадянської війни, голоду і розрухи. Після війни на короткий час налагодилося нормальне життя, але скоро почався ще тяжчий період насильницької колективізації, розкуркулення, страхітливого голодомору, жорстоких репресій. Всі ці події забрали життя тисяч і тисяч прилучан. У передвоєнний період життя в місті дещо покращало. Люди працювали на заводах, фабриках, в артілях, вирощували хліб. Підприємства міста виробляли на ринок верстати, цеглу, меблі, взуття, тканини, борошно, махорку. Діяло 13 шкіл, педагогічний технікум, медичне училище, драматичний театр, два кінотеатри, клуби і бібліотеки. Населення міста складало 37 тисяч чоловік.

В 1941 році почалася війна. Прилуки пережили два тяжкі роки фашистської окупації, втративши близько 15 тисяч своїх громадян замучених і розстріляних окупантами. Сім тисяч прилучан пішли на фронт і кожен третій з них не повернувся до рідного міста, полігши на полях війни. У мирний час місто знову відродилося з руїн. Уже в 1950 році в місті працювали 20 державних підприємств, велося промислове і житлове будівництво. В 1960 році біля Прилук відкриті поклади нафти і газу. До 1965 року проведено реконструкцію найбільших підприємств міста: заводів будівельних машин, пластмас, машинобудування для тваринництва та ін.

24 серпня 1991 року здійснилася віковічна мрія і устремління українського народу: наша мати Україна звільнилася з імперського полону, стала суверенною державою. Нині в Прилуках стабільно функціонують заводи "Білкозин”, пластмас, хлібозавод, м'ясокомбінат, фабрики взуттєва і головних уборів, міжнародна тютюнова компанія “ВАТ-Прилуки”. Діють агротехнікум, медичне і педагогічне училища, професійно-технічне училище, музична школа, школа мистецтв, 14 загальноосвітніх шкіл, центр творчості дітей та юнацтва, Палац культури, кінотеатр, краєзнавчий музей.

Уродженцями Прилук є Святитель Іоасаф Білгородський /Яким Андрійович Горленко/ /1705-1754/, український письменник-мемуарист Яків Андрійович Маркевич /1696-1770/, письменник і педагог Антон Антонович Прокопович /1762-1848/, український письменник і педагог Павло Павлович Білецький-Носенко /1774-1856/, народний артист України Микола Федорович Яковченко /1900-1974/, поетеса Любов Василівна Забашта /19І8-1990/, герої Великої Вітчизняної війни Олег Васильович Кошовий /1926-1943/ та Іван Якович Дубинський /1920-І944/.

У Прилуках збереглося немало пам'яток давно минулих епох і часів зовсім недавніх. Чимало архітектурних пам'яток минулих часів постраждало у вирі останньої війни, та деякі з них вціліли і їх вдалося відмовити, хоча й зі значними втратами. Але набагато більшої шкоди старовинному місту, його самобутньому, оригінальному обличчю завдано саме в останні роки і десятиліття, коли безсистемно і бездумно велася нова забудова, яка безповоротно знищила цілі квартали старовинної забудови, десятки й десятки найкращих споруд міста, які були його окрасою, зруйновані навіть древні тисячолітні скіфські кургани, що теж потрапили під забудову.

Найстарішою пам'яткою є територія древнього літописного міста, яке не змінювало свого місцезнаходження на протязі майже тисячі років свого існування і нині являється археологічною пам'яткою. На цій же території розміщені найстаріші, а отже й найцінніші архітектурні пам'ятки міста, які дійшли до нас від золотої доби українського бароко. Найстарішою з них є полкова скарбниця, або, як її ще називали, кам'яниця Ґалаґана, побудована на початку 18 століття. Це перша мурована споруда в Прилуках, споруджена у стилі бароко. Вона прямокутна в плані, одноповерхова, з підвалом, перекрита півциркульними склепіннями, з невеличкими вікнами. Фасади цієї унікальної споруди декоровані пілястрами, нішами , карнизами, бокові стіни прикрашені високими фронтонами. Будинок споруджений під полкову канцелярію, згодом використовувався як полкова скарбниця, в якій зберігалися полкові клейноди, дорогоцінна зброя, полковий скарб. Реставрована в 1989 році. Біля скарбниці в1995 році перепоховані останки загиблого козака, знайдені під стінами прилуцької фортеці. Пам'ятка знаходиться на вул.Орджонікідзе /колишній Ґалаґанівській/ №25-а.

Спасо-Преображенський собор збудований прилуцьким полковником Гнатом Ґалаґаном на місці згорівшої Спаської дерев’яної церкви середини 17 століття. Мурований, дев’ятидільний, хрещатий у плані храм споруджений народними майстрами у стриманих формах пізнього барокко. Всередині собору, в глибокому склепі похований його фундатор полковник Ґалаґан. Старовинна архітектурна пам’ятка є найкращою спорудою і окрасою міста Прилук. Нині храм діючий, знаходиться на початку вулиці Шевченка /колишня Преображенська/. Дата його побудови ще точно не встановлена, історики вважають, що це може бути 1710-І720 роки. Цікавою і досить оригінальною спорудою є дзвіниця Спасо-Преображенського собору з невеличкою Миколаївського церквою, яка споруджена одночасно з собором і теж коштом полковника Гната Ґалаґана. Знаходиться вона за кілька десятків метрів від собору на колишній Сінній площі. Складається з однонефної церкви з гранчастим вівтарем-апсидою та двохярусної дзвіниці, перший ярус якої - четверик, другий - циліндричний об’єм з арками. Завершує дзвіницю купол з люкарнами, в яких раніше були годинники. Дзвіниця і церква нині діючі, реставраційні роботи пам’ятки проведені 1986 року.

Дещо загадковою спорудою є старовинна кам’яниця, що раніше нагадувала середньовічний замок з вежою та вікнами-бійницями, в колишній садибі знаменитого і шляхетного, козацько-старшинського роду Скоропадських. Вона значно перебудована, але й нині зберігає елементи бароккової архітектури 18 століття. Ця оригінальна, мурована, двохповерхова кам'яниця ще не досліджена спеціалістами і чекає свого вивчення. Знаходиться вона на території середньої школи № І на розі вулиць Жовтневої /Кладовищенської/ та Леніна /Олександрівської/. У ній розмістилася місцева телекомпанія “ТБ-Прилуки" та інші установи.

Кілька пам'яток залишив нам і вік 19-й, що в архітектурі вважався епохою класицизму, класичного ампірного стилю. Найкращою спорудою цього стилю в Прилуках є собор Різдва Пресвятої Богородиці, побудований у 1817 році на місці двох найстаріших прилуцьких церков. Перша з них, як її тоді називали церква Пречистої Святої, побудована ще в 1618 році й простояла майже ціле століття. В 1697 році на її місці побудована нова дерев’яна церква, яка згоріла під чає пожежі 1781 року разом з іншими дерев’яними будівлями. Існуючий нині собор заклали у 1806 році.

На його спорудження зібрали кошти серед прилучан, дві тисячі рублів пожертвував сам російський імператор Олександр Павлович Романов. Будував собор майстер з півночі Чернігівщини Федір Заболоцький. Муровану, кубічну споруду вінчав півсферичний купол на круглому барабані. Фасади прикрашені фронтонами і чотириколонним портиком. Всередині, на стінах збереглися залишки олійного розпису почату 19 століття. Біля стін собору стояла мурована двохярусна дзвіниця, споруджена у кащих формах пізнього класицизму і розібрана на цеглу у 1930-х роках. Нині у соборі розміщений відділ Чернігівського обласного державного архіву. Знаходиться пам'ятка на Колишній Базарній площі /вул.Орджонікідзе № І6/.

У формах так званого "провінційного" класицизму побудовані у другій половині 19 століття двохповерхові цегляні будинки багатих прилуцьких купців. Найбільші з них - будинок Золотарьових, в якому містилося раніше громадське зібрання, а нині - міська Рада по вул.Кірова № 82-г будинок Фріда на розі вулиць Леніна і Переяслав-Хмельницької, будинок єврейської синагоги 1872 року по Вул. Карла Маркса /колишній Земській/ № 11 /нині музична школа/.

У цей же період побудовані церкви у приміських районах, які збереглися до наших днів і являються оригінальними архітектурними пам'ятками міста. Це Іванівська церква - дуже гарна, ошатна кам'яна, п’ятикупольна споруда з високою, стрункою дзвіницею, побудована 1865 року на Квашинцях /вул.Драгоманова № 11/. Нині храм діючий, реставрується. Така ж мурована, разом з дзвіницею, однокупольна Миколаївська церква, побудована у 1856 році з елементами українського модерну на Сорочинцях /вул.Шмідта/. Значні кошти на її будівництво надав поміщик Микола Іванович Величко.

У так званому "парафіяльному" стилі споруджена 1878 року на місці старовинної - церкви дерев’яна п’ятикупольна Трьохсвятительська церква на Кустівцях.

Починаючи з другої половини 19-го і до початку 20 століття в Прилуках йде інтенсивна забудова міських вулиць будиночками-особняками і громадськими спорудами в оригінальному стилі, його можна умовно назвати "прилуцьким". Ще до недавнього часу в Прилуках їх налічувалося десятками на кожній старовинній вулиці міста: Карла Маркса, Переяслав-Хмельницькій, Свердлова, Горького, Жовтневій, Котляревського, Пушкіна, Карла Лібкнехта, Короткого, Бособрода, Радянській, Шевченка, Гоголя та ін.

Як свідчать спеціалісти-мистецтвознавці: "Насичена оригінальна кладка з рядової і лекальної цегли в такому фантастичному багатстві чудернацьких комбінацій більше ніде не зустрічається". На жаль, велика кількість таких пам"яток уже не існує.

З кращих споруд, які ще збереглися, можна назвати двоповерховий будинок, в якому колись містився так званий "Юніон-Банк", а нині це школа мистецтв по вул.Леніна № 176, головний будинок в садибі відомих українських меценатів, Тарновських по вул.Радянській № 31, особняк, в якому нині районна бібліотека по вул.. Радянській № 35, особняк по вул. Політвідділу № 50, фасад театру Бродського, нині Палац культури по вул.Переяслав-Хмельницькій №28, готель Лапшука по вул.Карла Маркса № 7, особняк Будики /радіовузол/ по вул,Леніна, палац Шкуратова /школа № 4/ по вул.Горького № 16. До наших днів збереглося лише два великі дерев'яні будинки 19 століття, це приватна жіноча гімназія Таїсії Федоренко /нині гуртожиток-спецшколи/ по вул.Горького № 52, та учительська семінарія по вул. Котляревського № 68.

Досить цікавими та доволі рідкісними пам’ятками є архітектурні ансамблі заїжджого двору Густинського монастиря з Пантелеймонівською церковкою-каплицею, притулком для бідних, готелем для монахів на розі вулиць Леніна і Кустівської, будівлі тютюнової фабрики “Риболов", будинок з льохами винної монополії - обидва на перетині вулиць Леніна і Пушкіна., комплекс будинків земської лікарні по вул.Ленїна № 56.

На зміну класицизму, наприкінці 19 - початку 20 століття в європейській архітектурі запанував стиль модерн, В Прилуках лише три пам’ятки, які мають модернові риси, але трактовані вони досить самобутньо і дещо стримано. Це, перш за все, невеликий садибний будинок Льодіна на Лапинцях /вул.Комінтерна № 22/. На жаль, дуже занедбаний, знівечений прибудовою до нього збірного металевого магазину.

Частково втратив модернові форми фасад будинку російсько-азійського банку, в якому нині розмішені магазини і ресторан “Удай!” /вул.Леніна № 172/, Краде зберігся будинок купця Кисловського, зайнятий нині міським відділом архітектури по вул.Леніна, але й він зіпсований незграбною прибудовою та ще й втратив парковий фасад разом з величними сходами, що вели на другий поверх.

Однією з найпомітніших споруд в панорамі старовинного міста є й колишній Стрітенський мурований собор /вул.Орджонікідзе № 39/,побудований 1889 року в пам’ять про загиблого російського імператора Олександра II ” У нашій місцевості це доволі рідкісна споруда, за типом - тринефна базиліка з трьома банями/не збереглися/ над головним входом. Нині в соборі міститься краєзнавчий музей, заснований ще в 1919 році. Колись музей мав велику і надзвичайно цінну художню колекцію, яка складалася з творів українських, російських та західно-європейських художників 17-19 століття. Шедевру світового живопису були зібрані на Прилуччині з покинутих господарями панських садиб. Освою музею стала велика і різнопрофільна музейна збірка магнатів Ґалаґанів з їхнього Сокиринського палацу.

Збирачем і фундатором Прилуцького музею був учений-патріот професор Маслов Василь Іванович. Нажаль у 1953 році, вольовим рішенням бюрократичного апарату музейна збірка була перемішена до Чернігова. Нині музей має невелику історичну експозицію і виставквий зал, природничу експозицію, фондосховище та експозицію про життя і подвиг, легендарного земляка-героя Олега Кошового - одного з організаторів і керівників підпільної організації "Молода гвардія" яка боролася проти фашистських окупантів у місті Краснодоні на Луганщині. Музейна експозиція розмішена в будинку Кошових по вул. Леніна № 255,тут експонуються речі Кошових, особисті речі і зброя Олега Кошового, а також дві невеличкі виставки, присвячені прилучанам-учасникам Вітчизняної війни та учасникам і жертвам радянсько-афганської війни.

У місті Прилуках досить багато історичних пам’яток періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. В основному це братські та одиночні могили загиблих воїнів та жертв фашизму. Найбільша братська могила знаходиться на східній околиці міста, неподалік від аеропорта, в Плискунівському яру. Тут у травні 1942 - лютому 1943 року гітлерівці розстріляли близько 8 тисяч мирних громадян міста, переважно єврейської національності. Могила впорядкована, на ній встановлена меморіальна плита.

На вул.Леніна № 232-234 розташовані братські могили близько 6 тисяч мирних жителів міста і району, розстріляних і замучених фашистами на території колишньої тюрми та іподрому. У 1978 році на могилах встановлено скульптуру скорботної матері роботи скульптора В.П.Луцака пам’ятник споруджений за проектом архітектора Штолька В.І.

Братські могили жертв громадянської війни та воїнів, що загинули під час визволення міста Прилук від фашистів 1943 року знаходиться на розі вул.Леніна та Борців революції. Тут поховані загиблі червоногвардійці міста Прилук та померлі учасники революції й громадянської війни. В період війни на цьому ж місці були розстріляні фашистами й потім поховані місцеві активісти, а після визволення міста страчені й поховані прислужники окупантів. В 1943 році тут поховали радянських воїнів визволителів, що загинули в боях а потім ховали померлих від ран у розташованих у місті військових госпіталях.

Згодом сюди ж перепоховали останки воїнів з різних районів міста. На могилах встановлені кам’яні плити з відповідними написами, камінь-стеллу, запалено вічний вогонь. Місця поховань були впорядковані в 1985 році.

На цій же території знаходиться могила Зіньковича Митрофана Івановича /1900-1943/ Героя Радянського Союзу, генерал-майора, командира 6 гв.танкового корпусу, загиблого в боях за форсування Дніпра 24 вересня 1943 року. На його могилі встановлена плита з чорного лабрадориту з написом.

У місті знаходяться ще три братські могили радянських воїнів, що померли від ран у військових госпіталях, що були тимчасово розташовані в Прилуках у роки війни. По вулиці Партизанській, поряд з старим єврейським цвинтарем, що прилягає до території міської лікарні, розташована братська могила 149 воїнів Радянської Армії, які померли від ран у госпіталі. На могилі встановлена бетонна скульптура солдата, на металевих дошках відлиті прізвища 32 відомих воїнів.

На розі вулиці Леніна і провулку Ждановича, на старому Мединському кладовищі поховано 6 невідомих воїнів, померлих від ран у військовому госпіталі № 3664. На могилі встановлено бетонний надгробок з обеліском.

На Квашинському кладовищі по вул.Чапаєва знаходиться братська могила 83 воїнів Радянської Армії, На могилі встановлена скульптура солдата з бетону та дві металеві дошки з 28 прізвищами воїнів, Ще одна братська могила знаходиться на старому міському цвинтарі з боку вул.Котляревського. У ній поховано 33 солдатів Червоної Армії, як і загинули в боях з фашистами під час оборонних боїв у вересні 1941 року та 3 льотчиків, що загинули у повітряному бота під Прилуками у липні 1944 року. На могилі встановлено бетонну скульптуру солдата і хлопчика, на двох металевих плитах прізвища 21 загиблого.

На міському кладовищі біля селища Новий Побут поховані Герої Радянського Союзу Коробов Олександр Васильович /1910-1981/ старшина 794 стрілецького полку 232 стрілецької дивізії, звання Героя присвоєне за форсування ріки Бугу в період Великої Вітчизняної війни та Алгазін Олександр Кузьмович /1914-1985/ штурман 9 гвардійського авіаполку 7 гвардійської авіадивізії, звання Героя присвоєне за 195 бойових вильотів під час війни з фашистами. На могилах Героїв установлені чорні лабрадоритові пам’ятники з портретами і написами. На цьому ж кладовищі поховані повні кавалери ордена Слави Шекера Григорій Кіндратович /1924-1981/ та Катечкін Іван Єгорович /1916-1986/. Всі вони, герої минулої війни жили, працювали і служили в Прилуках до останніх своїх днів.

Прилучани достойно вшанували пам’ять Героїв Радянського Союзу - своїх земляків. У 1965 році в сквері по вул.Леніна, поряд з центральною площею, встановлене погруддя Олега Васильовича Кошового /1926-1943/ Героя Радянського Союзу, засновника і одного з керівників "Молодої гвардії". У 1970-х роках бетонне погруддя замінене новим, з органічного скла, а в 1980-х роках бетонний постамент замінений на гранітний. В 1979 році на подвір"ї будинку Кошових по вул.Леніна № 255 встановлено бронзовий трьохметровий пам’ятник Олегу Кошовому роботи скульптора А.М.Харечка та архітектора А.Ф.Ігнашенка.

В кінці 1980-х років, на площі колишнього військового містечка, біля стін музею Бойової Слави встановлено бронзові погруддя ІЗ Героїв Радянського Союзу, колишніх льотчиків 9 гвардійського авіаполку 7 авіадивізії 3 авіакорпусу Авіації далекої дії, що в період війни базувався на прилуцькому військовому аеродромі: Алгазіна О.К, Каширкіна В.0., Кошеля Ф.Ф., Кувшинова О.К., Литвина І.Т., Маслова В.О., МитрошинаВ.Т., Рєпіна О.І., Тесакова М.Ф., Фоміна М.І., Чистова Б.П., Южиліна О.Г., Юрченка П.А.

У вересні 1990 року в міському сквері біля будинку міської Ради, встановлено погруддя Івана Яковича Дубинськоіго /1920-1944/ Героя Радянського Союзу, розвідника 769 стрілецького полку 163 стрілецької дивізії, уродженця міста Прилук, Звання Героя присвоєне 13 вересня 1944 року за форсування ріки Південний Буг. Погруддя бронзове на гранітному постаменті.

В пам’ять про звільнення міста Прилук від фашистів 18 вересня 1943 року, на розі вулиць 1-го Травня і Дзержинського, прилучани встановили в 1979 році пам’ятник - бойовий танк "Т-34” на кургані та кам’яну плиту з написом. Пам’ятник присвячений воїнам-визволителям 3-го гвардійського танкового корпусу, 163 стрілецької дивізії,18 гвардійського стрілецького корпусу та 42 гвардійської Прилуцької стрілецької дивізії.

Про перебування в Прилуках у вересні 1941 року штабу Південно-Західного фронту нагадує меморіальна дошка на будинку № 61 по вулиці Шевченка, в якому перебував командуючий фронтом, генерал-полковник М.П.Кирпонос.

В Прилуках чимало пам’ятників і пам’ятних місць, пов'язаних з іменами вітчизняних діячів культури, науки, освіти, мистецтва. На древньому валу над Удаєм-рікою, на честь 900-річчя Прилук, у 1992 році встановлено пам’ятник князю Володимиру Мономаху, який 1085 року відвідав наше місто і лишив згадку про цю подію у своєму знаменитому “Повчанні”. Автор величного пам'ятника місцевий скульптор Семен Тихонович Кантур.

На Лапинцях у провулку Боброва, збереглися до цього часу залишки садиби і садибний будиночок українського письменника, вченого т педагога Павла Павловича Білецького-Носенка /1774-1856/, нашого видатного земляка. На цій садибі він і похований та нажаль місце його поховання втрачено.

Є в Прилуках місце, яке пов’язане з іменем Т.Г.Шевченка. Відвідавши місто під час своєї першої подорожі по Україні влітку 1943 року, великий поет познайомився і заприятелював з М.І.Данчичем, садиба якого з будинком збереглася по вул.Кустівській № 29. Т.Г.Шевченку в місті встановлено три погруддя: на старому Пирятинському шляху /вул.Дзержинського/ роботи скульптора Т.М.Братерського, на Кустівцях /вул.Леніна № 288/ роботи місцевого скульптора А.Ф.Гайдая та на подвір’ї середньої школи № 7 по вул.Короткого № 107.

Меморіальна дошка на будинку районного відділу, статистики /вул.Леніна № 226/ свідчить про те, що тут раніше містилося повітове казначейство, в якому працював видатний український письменник Панас Мирний /1849-1920/ Тут він перебував два роки 1865-1867, коли саме розпочинався його творчий шлях.

З багатьма відомими діячами науки і культури пов’язаний будинок колишньої чоловічої гімназії /вул.Леніна № 190/. У різні роки тут навчалися: видатний український математик Георгій Федосійович Вороний /1868-1908/, український літературознавець і педагог, професор Василь Іванович Маслов /1884-1959/, український літературознавець і педагог Сергій Іванович Маслов /1880-1957/,український математик, академік Георгій Васильович Пфейффер /1872-1946/, український музикознавець Дмитро Миколайович Ревуцький/1881-1941/, видатний український композитор академік Левко Миколайович Ревуцький /1889-1977/ та ін.

В Прилуках знаходиться садиба знаменитого українського коміка, народного артиста Миколи Федоровича Яковченка /1900-1974/. У цій садибі по вул.Котляревського Збереглася стара дідівська хата /№ 78/,в якій народився артист і міщанський будиночок /№ 76/,споруджений батьком, в якому М.Ф.Яковченко провів свої юнацькі роки.

На Кустівцях по вул.Червоноармійській № 55 міститься садиба з будинком, що належав старовинному священицькому роду Щербин. Тут народився, жив і працював відомий вчений психолог і філософ Олександр Мусійович Щербина /1874-1934/. Неподалік від садиби Щербин, на вулиці Перемоги зберігся будиночок, в якому народилася відома українська поетеса Любов Василівна Забашта /1918-1990/.

На Привокзальній площі, в залізничній амбулаторії, з у І9І8-І924 роках працював композитор Л.М.Ревуцький, про що свідчить меморіальна дошка на фасаді будинку.

В центрі міста, по вул.Горького № 61 у 1944-1978 роках жив і творив талановитий художник, живописець, аквареліст і графік Едуард Прокопович Усов /1938-1978/, роботи якого знаходяться не тільки в музеях У країни, Молдавії й Росії, але і в державних та приватних збірках багатьох країн Європи.

У 1990-х роках в Прилуках споруджено кілька скромних пам'ятників, присвячених видатним подіям новітньої епохи. В 1993 році на старому міському кладовищі /вул. Жовтнева/, на місці зруйнованої у 1933 році мурованої церкви Всіх Святих, встановлений дерев'яний хрест в пам'ять про жертви сталінського голодомору 1933 року. Освячений і відкритий цей пам'ятник у дні, коли відмічалося 60-річчя трагедії. У 1995 р. у сквері, що прилягав до центральної площ і споруджено пам'ятник - капліцю в пам'ять про загиблих в радянсько-афганській війні уродженців міста Прилук і Прилуцького району, їхні імена на металевих плитах пам'ятника, В 1996 році неподалік від краєзнавчого музею встановлено останній пам'ятник і теж присвячений трагічній події, в пам'ять про прилучан, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

В Прилуках ще й досі у найкращих, найлюдяніших місцях лишаються пам'ятники доби тоталітаризму і безправ'я, як і не додають честі древньому місту. Це офіціозна і в якійсь мірі карикатурна бронзова скульптура Леніна на центральній площі міста, яку в свята прикрашають державними жовто-блакитними прапорами та ще заяложене червоною фарбою погруддя з білого мармуру того ж Леніна на привокзальній площі.